Гривню валять заради дешевої приватизації - Україна стане пустелею через 2 роки

Вчора потворний клептоман Сєнька Яценюк збрехав, що начебто економіка України почне відроджуватись ще через пару років панування єврейської мафії у Кабміні.А що ж буде насправді, якщо при владі залишаться ті самі лихі покидькі, які зараз вбивають державу і націю? На це питання пробує відповісти Любов Кінаш з видання Знай.ua.


Грандіозний розпродаж державних активів все більше нагадує новітню аферу колосальних масштабів, заради якої пожертвують не лише національною валютою, опустивши її до 30 гривень за долар, але й саме коло учасників торгів зведеться до дуже обмеженої кількості відомих на всю країну гравців − олігархів, які за копійки вчергове роздерибанять останнє, що має Україна.

Сам процес приватизації державних активів нагадує багатоходову гру, кінцева суть якої вже відома. Від проданих в приватну власність активів держава не виграє, а могла б отримати купу грошей при умові, що гратимуть всі і на рівних умовах.

Як відомо, в середині цього місяця процес приватизації вже запустили, оскільки депутати проголосували за такий "необхідний" для них законопроект. Відтак, з молотка підуть найбільші в Україні стратегічні об'єкти, серед яких Одеський припортовий завод, Центренерго, Турбоатом, підприємства Оборонпрому та багато-багото інших. Якщо на хвилинку задуматись – Україна всі продає залишки власного майна, більше в неї фактично не залишиться нічого. Голу і босу Україну обкрадуть ті, хто сьогодні найбільше кричать, що українці зароблять на приватизації державного майна.

На низькому старті серед більшості учасників торгів – саме українські олігархи і саме вони стануть щасливими покупцями, до рук яких потраплять найбільші об'єкти, причому за копійки.

Як відомо, жоден інвестор, який себе поважає, не залишить гроші в країні, де йде війна, бо добре знає, що апріорі втрачає. Однак цей момент владну верхівку зовсім не турбує, а, навпаки, − навіщо комусь продавати за дорого, якщо можна продати за дешево і ще й колосально заробити на цьому. Однак навіть цього виявилось замало: приватизацію затягнули, бо вирішили зробити її більш дешевшою.

Відтак, щоб здешевити процес купівлі-продажу готуватися почали заздалегідь: українська гривня повільно але впевнено щодня девальвує. Колишній голова Фонду держмайна Володимир Ларцев каже, що у 2016 році гривня впаде до 30 саме для того, щоб розпродаж активів став дешевим для олігархів, які тримають гроші зовсім не в національній валюті і не в Україні. Тому чим дешевша буде гривня – тим дешевшим стане процес приватизації держмайна.

Більше того, за словами експерта з питань соціальної політики Андрія Павловського частка державних активів в Україні є найменшою серед країн Європи. В нас їх лише 10%!

Для порівняння у Франції 33%, в США – 20%, Німеччині – 30%. Також Павловський каже, що в за даними інституту економіки та прогнозу НАНУ, понад 95% підприємств України, які були приватизовані приватниками протягом останніх років, не стали працювати краще, не збільшили кількість робочих місць, і, загалом, не стали ефективними при нових власниках.

Тож, навіщо ігнорувати такими даними, адже від продажу українського майна купці олігархів ми з вами не житимемо краще. Новий власник не запрацює ефективніше, бо вже зараз він цього не робить і не зробить, бо йдеться не про благо суспільства чи користь для людей, а лише про власне, індивідуальне збагачення на кістках колись такої багатої країни.

Що цікаво, виродок Яценюк під час традиційного недільного телезомбування ощасливив українців тим, що має намір продати українську землю сільскогосподраоського призначення, бо більше красти вже нема чого, а з другого боку саме так можна створити новий голодомор майже на законних підставах. Голодомором євреї знищили десятки мільйонів українців у 30-х роках минулого віку і Європа спокійно за цим спостерігала, до речі. Бо організовувати повномасштабні воєнні договорняки для знищення української нації Захід не дозволить через велику кількість атомних електростанцій, а морити українців голодом - це якби вже національна єврейсько-російсько-грузинська традиція.

Микола Крамольник


Комментарии